Епічний «Сивий Порох», якого не було
Днями трапилася мені стаття однієї зовсім юної львівської журналістки (якщо точніше – студентки журналістики), яка, без перебільшення, вразила своєю щирістю і безпеляційністю.
Редакція часопису, який розмістив цю статтю, безперечно, ставила за мету показати голос «правильної» молоді, а не тієї, яка ото за Зеленського посміла проголосувати.